Кафедра

  Кафедра внутрішньої медицини №2 створена 1 червня 2009 року шляхом реорганiзацiї кафедри внутрішньої медицини. Колектив кафедри являє собою дружнє, майже родинне коло, всі члени якого з відзнакою закінчили альма-матер, окрім української, перфектно володіють англійською та російською мовами. Вони мають унікальну можливість реалізувати себе як на науковому, так і на професійному ґрунті, а при потребі - отримати дружню підтримку з боку своїх колег.

Історична довідка. Після створення в 1957 році Тернопільського державного медичного інституту студенти V і VІ курсів вивчали внутрішні хвороби на кафедрі шпитальної терапії, фундатором і першим завідувачем якої з 1959 року був проф. А.Г. Лепявко, учень відомого вченого-ревматолога академіка М.О. Ясиновського. Пріоритетними напрямками наукових досліджень колективу кафедри було вивчення нейроендокринних механізмів патогенезу запальних уражень гепатобіліарної системи, а також впливу хронічних вогнищ інфекції на розвиток ендемічного зобу як крайової патології. З 1979 року по 1995 рік кафедру очолював проф. І.Г. Мягков. У той час науково-дослідницька робота кафедри була зосереджена переважно на дослідженні проблем кардіології. З червня 1995 року по 2006 рік завідувачем кафедри шпитальної терапії № 1 був проф. П.П. Кузів. Під його керівництвом проводилося ґрунтовне вивчення методу розвантажувально-дієтичної терапії при патології внутрішніх органів. У 1997 році за наказом МОЗ України було створено кафедру шпитальної терапії № 2, яку очолила заслужений діяч науки і техніки України, проф. С.І. Сміян. Колектив кафедри під керівництвом проф. С.І. Сміян присвятив свої наукові дослідження ревматологічній патології, вивченню проблеми вторинного остеопорозу в клініці внутрішніх хвороб та розробці диференційованих підходів до лікування і профілактики дисметаболічного і остеопенічного синдрому.

    Після створення факультету іноземних студентів 1 червня 2009 року кафедра внутрішньої медицини №2, очолювана професором 

С.І. Сміян, увійшла до складу даного факультету, увібравши найкращі освітні та наукові традиції попередників.